ciowafal

ciowafal: поэзия



Батьки пiшли на фронт,який без краю,

А через мiсяць з ревом у село,

Вiрвались нiмцi, а вже з ними зло,

Грабiж, облави, рострiл, полiцаї!



Дiвчат вдiвали як стареньких бабцiв,

Трусили сажу на тендiтнi лиця,

Щоб не подобались проклятим фрiцам,

А замicть босонiжок - старi капцi.



На збiр врожаю всiх погнали в поле,

Для фатерланда необхiдний хлiб,

Пiд свист нагайок та шалений крик,

Яка страшна тодi спiткала доля!



А молодь повезли в Нiмеччину,

В концтабори, та в села до катiв,

Стрiляли всiх хто їхать не хотiв,

Хоч так, хоч нi! Але усi приреченi!



Як тяжко було, бо на те й вiйна!

Лиш знає Бог - як ми чеканням жили,

Свої прийдуть! Це придавало сили!

Та правив бал тодi ще Сатана!



Та ми дождались - гримнули стволи,

Побiгли нiмцi не забравши речi,

Солдати рiднi обняли за плечi,

А мами плачучи накрили їм столи!

[1..6]


Папки